Плодом всього життя 'Суворого Данта', твором, який в епоху Середньовіччя став провісником Відродження, працею, яка стоїть у ряді найбільших досягнень людської думки, - так говорили, говорять і будуть говорити про твори, які сам Данте Аліг'єрі (1265-1321) просто назвав 'комедією', а його нащадки прозвали 'Божественною'. У своєму найбільш величному творінні у символічно-алегоричній формі поет зобразив драматичну долю людської душі: її загибель у пеклі, відродження в чистилищі, тріумф у раю. З моменту появи 'Божественної комедії' пройшло вже більше семи століть, але історики та критики досі не припиняють сперечатися про те, що це: 'путівник' по потойбіччю (у поданні звичайної земної людини) або щось інше, спроба людської генія пізнати непізнаване, знайти раціональне в ірраціональному, показати людям шлях від мороку та скорботи до світла та радості. У будь-якому випадку, 'Божественна комедія' - це класика, яка житиме вічно.