Безперечно, симулякр є однією з основних категорій постмодерної філософії. Концепція симулякра пов'язана насамперед з ім'ям найвизначнішого французького філософа Жана Бодрійяра (1929-2007), на думку якого, епоха постмодернізму є не що інше, як ера тотальної симуляції.
Всі процеси симуляції відбуваються в так званому просторі симуляції, образний опис якого філософ дає в книзі «Спокуса» (1979 р.), написаної через кілька років після твору «Символічний обмін і смерть» (1976 р.). У симулятивному просторі гіперреальності ефект реальності імітується і перебільшується, створюючи враження, що всі предмети, повітря, освітлення існують насправді. «У цього таємничого світла немає джерела, в косому падінні його променів немає вже нічого реального, він як водна гладь без глибини ... Речі тут давно втратили свою тінь (свою речовинність)» /Спокус /. Найбільш повно характеристики простору гіперреальності, а також самої ери симуляції, розкриваються філософом у книзі «Симулякри та симуляція», що вийшла 1981 року.